На сьогоднішній день, розвиток конкуренції між поліграфічними підприємствами впливає визначальним чином на ефективність їх діяльності, яка залежить від правильності, налагодженості та грамотності організації технологічного процесу, іншими словами автоматизації робочого потоку. Фірми, що використовують у своїй діяльності засоби автоматизації, в першу чергу, прагнуть зменшити витрати людської праці, скоротити час виконання замовлення, поліпшити якість послуг, і, як наслідок, збільшити продуктивність і прибуток підприємства. Однак автоматизація є дуже складним і трудомістким процесом.
Аналіз показує, що в процесі проходження замовлення за технологічним маршрутом у розрізі основних стадій (додрукова підготовка, друк, післяпечатна обробка) найбільш трудомісткою і тривалою є додрукована стадія. Саме даній стадії притаманна більшість «вузьких» місць у діяльності поліграфічних підприємств.
Існує велика кількість програмних засобів, спрямованих на автоматизацію роботи на різних етапах додрукованої стадії. У той же час кожні з них специфічні, володіють низкою достоїнст і недоліків.
Ключовими концепціями, на яких базуються сучасні системи автоматизації, є [1]:
- єдине сховище інформації, яке дає можливість працювати одночасно з однією і тією ж інформацією кільком користувачам, забезпечує інформаційну безпеку, надає механізми структуризації інформації та інше;
- автоматизація документообігу та внутрішньої комунікації, що прискорює виробничий цикл;
- підтримка різного типу вхідної та вихідної інформації, що забезпечує гнучкість у роботі з замовниками.
Системи автоматизації додрукованої стадії випуску видання, побудовані на даних концепціях, за призначенням можна класифікувати наступним чином: 1) спрямовані на автоматизацію виробничої діяльності (підготовка матеріалу, його створення, обробка тощо), їх називають редакційними системами (Prestige, Quark Publishing System, SoftCare K4, AxceCat, WoodWing Software та ін.);
2) спрямовані на автоматизацію ведення бізнесу, управління діяльністю підприємства (пошук клієнтів, оформлення замовлень, калькуляція, бухгалтерські операції, складський облік та ін.), їх називають бізнес-системами (ASystem, PrintEffect, Апплер, 1С: Поліграфія, Prinect та ін.). Функції систем автоматизації, що належать до цих двох груп, абсолютно різні, і об'єднує їх лише те, що вони спрямовані на скорочення часових і трудових витрат на додрукованій стадії випуску продукції.
Розгляньмо детальніше редакційні системи. Необхідно зазначити, що взагалі по повноті охоплення техпроцесу системи бувають редакційними (РС) та редакційно-видавничими (РІС). Основна відмінність між ними - у підтримці програми верстки. РЗ не має можливості автоматизувати процес верстки і додрукової підготовки. Виходячи з цього, основним недоліком РС є труднощі з оперативним плануванням видання. Прикладом такої системи є редакційна система «Комерсант».
З позиції архітектурних особливостей системи поділяються на закриті і відкриті [2]. Перші, це системи, всі модулі (сервер, програма верстки, редактор тексту) якої спеціалізовані і написані одним виробником. Це - практично операційна система, максимально продуктивна, але вузькоспеціалізована. Друга категорія систем заснована на вже створених і широко використовуваних настільних видавничих технологіях (QuarkXPress, Ventura Publisher, Adobe PceMaker, InDesign тощо), з якими безпроблемно інтегрується.
За цілями створення редакційні системи можна розділити на комерційні та індивідуально-спрямовані. Комерційні створені з метою продажу, мають офіційного виробника, гарантії підтримки та подальшого розвитку. Другі зазвичай розробляються самими редакціями і повністю підлаштовані під його діяльність.
Використання редакційних систем найбільш виправдовує себе при використанні на підприємствах періодичних видань, що займаються випуском. Власне практично всі існуючі редакційно-видавничі системи на це і спрямовані. Деякі з них підлаштовані під газетне виробництво (Prestige), враховуючи саме його особливості, деякі - на виробництво журнальної продукції (SoftCare K4). Деякі системи розроблені для роботи невеликих редакцій з урахуванням їх особливостей, а деякі - для великих редакцій. Існують і більш універсальні системи, які можуть використовуватися підприємствами будь-якого масштабу, що випускаються будь-який вид друкованої продукції (Adobe Version Cue).
Проводячи огляд зазначених вище систем, були виділені основні недоліки редакційних систем. Багато РІС не гнучкі, тобто вони налаштовані на інтеграцію з певними настільними програмами і не дають можливості змінити параметри інтегрування. Це, а також використання систем закритого типу, викликає незручність для багатьох користувачів, які звикнувши працювати в одному програмному середовищі, почавши працювати з РІС, змушені перекваліфікуватися. До того ж, системи закритого типу безпосередньо залежать від тісноти співпраці з програмістом-розробником. Негативний вплив можуть мати вузькоспеціалізовані системи. Якщо видавництво, яке раніше випускається тільки газети і використовує для цього певну редакційну систему, вирішує розширити номенклатуру видань до журналів, необхідно придбати нову систему, яка забезпечувала б підтримку випуску журналів.
Також до недоліків можна віднести високу вартість редакційних систем.
1. Маріанна Андрєєва. Медіаменеджмент: автоматизація в редакції//Журналіст. – 2009. – №4. - с. 34-35.
2. Марго Григорян. Швидше, краще, ефективніше//« Комп'юАрт ». – 2006. – №7. Режим доступу до журналу: www.compuart.ru/article.aspx?id=16209&iid=761.
