Російсько-українські відносини призводили до трагедій не тільки в XXI столітті. При Петрі I стався епізод, навколо якого історики досі ламають списи.
Рік видання: 2008
Країна: Україна
У 1708 році український гетьман Іван Мазепа зрадив своїй присязі російському царю. Зробивши ставку на шведського короля Карла XII, гетьман запропонував військам нового сюзерена стати на зимові квартири у власній резиденції - невеликому містечку Батурине. Щоб перешкодити цьому, Петро I наказав Олександру Меншикову розорити ні в чому неповинне містечко. Була в цьому й особиста помста ображеного в кращих почуттях російського царя. Знищення Батурина мало налякати віроломного гетьмана і застерегти українців від підтримки шведської армії.
На початку листопада військо Меншикова осадило Батурин. У цей час за його дерев'яними стінами сховалося близько п'яти-шести тисяч осіб: жителі, гарнізон і загін, надісланий Мазепою для охорони його майна. Після декількох днів переговорів Олександр Данилович наказав починати штурм. Батуринці чинили опір недовго. У захопленому місті відразу почалися грабежі і страти. Меншиков наказав вивезти з Батурина всі гармати, а те, що залишилося від міста - зрадити вогню. Шведській армії довелося зимувати на непідготовленому місці, що послабило її і деяким чином визначило результат Полтавської битви.
Через те, що звичайний на ті часи військовий епізод вважався особистою помстою Петра I, взяття Батурина відразу привернуло увагу європейців. Французькі, англійські та австрійські газети зарясніли заголовками типу «Україна, залита кров'ю», «Дитячі трупи на російських шаблях» і моторошними деталями страшної бійні. Жах описів залежав від того, кого з учасників Північної війни підтримувала країна, яка видавала газету. Ця політизованість зберігається у вивченні тих далеких подій досі.
Ніхто не заперечує, що батуринський гарнізон був поголовно страчений. Суперечки ведуться навколо долі мирних жителів містечка. Українські історики стверджували, що армія Меншикова порубала всіх батуринців від мала до велика. Їхні російські опоненти заперечували, що населення в основному розбіглося. При цьому вони посилалися на документ від кінця грудня 1708 року, що дозволяв жителям Батурина знову селитися на колишньому місці. Якщо було, кому повертатися, значить, вбили не всіх.
З 1990-х років у Батурині ведуться розкопки. У масових похованнях, що відносяться до початку XVIII століття, археологи знайшли чимало жіночих і дитячих останків. Однак дискусія про масштаби батуринської різанини продовжує залишатися гострою.
