14 грудня 1918 року гетьман відрікся від влади і таємно покинув Україну, виїхавши до Берліна.
15 травня 1873 року народився генерал-лейтенант російської імператорської армії, після революції 1917 року - український військовий і політичний діяч; гетьман України з 29 квітня по 14 грудня 1918 року Павло Петрович Скоропадський.
У 1886 році вступив до Пажеського корпусу. Через 5 років переведений в молодший спеціальний клас, в 1892 році вироблений в камер-пажі. Після закінчення курсу 7 серпня 1893 року вироблений корнетом в Кавалергардський полк. 1 грудня 1896 року призначений полковим ад "ютантом, а 17 квітня 1897 року затверджений також завідувачем полкової школи солдатських дітей. У 1897 році вироблений поручиком, в 1901 році - штабс-ротмістром.
З початком Російсько-японської війни, 7 березня 1904 року, відрахований від посади полкового ад'ютанта і 16 березня переведений есаулом в 3-й Верхньоудинський полк Забайкальського козачого війська, а після її закінчення 25 листопада 1905 року переведений в кавалергарди колишнім чином штабс-ротмістра.
У Першу світову війну вступив з Кінним полком. Брав участь у поході до Східної Пруссії. Був удостоєний ордена Святого Георгія 4-го ступеня.
Під його керівництвом відбулося створення на базі Південно-Західного і Румунського фронтів єдиного Українського фронту. Займався формуванням національної армії шляхом українізації фронтових частин. Але 29 грудня того ж року подав у відставку. Наприкінці 1917-го очолив сформовані Центральною радою національні міліцейські частини, що носили назву Вільне козацтво.
29 квітня 1918 року в Києві на Всеукраїнському з'їзді хліборобів (поміщиків і великих селянських власників, близько 7 тис. делегатів), скориставшись затяжною кризою Центральної Ради УНР і спираючись на підтримку німецьких окупаційних військ, співчуття офіцерських кіл колишньої російської армії, заможного українського селянства і козаків, Скоропадський був проголошений гетьманом України. Після успішного, здійсненого малою кров'ю, державного перевороту своєю грамотою гетьман Скоропадський розпустив УЦР і Малу Раду, а видані ними закони скасував. Тим самим була скасована Українська Народна Республіка і встановлена Українська держава. Прийняв офіційний титул Його Світлість Ясновельможний Пан Гетьман Всієї України.
У ході реформ Скоропадського були створені Українська академія наук та Український університет у Кам'янці-Подільському. Водночас Скоропадський зробив ставку на старих, імперських чиновників, які не сприймали нічого українського. Також він підтримував деяких білих, які були противниками незалежності України. Це і стало однією з причин, чому без підтримки німців у Скоропадського не залишилося прихильників серед тих жителів України, які підтримували ідею її незалежності.
Після поразки Німеччини в Першій світовій війні в листопаді 1918 року за умовами укладеного перемир'я німецькі війська почали залишати окуповані в результаті Брестського миру території. Тоді ж почалося повстання українських січових стрільців, ініційоване республіканцями-змовниками. Позбувшись німецької підтримки, після нетривалої громадянської війни, режим Скоропадського впав.
У середині грудня 1918 року Київ узяли війська Директорії УНР, сформованої 13 листопада 1918 року на чолі з Симоном Петлюрою і Володимиром Винниченком. Сам Скоропадський 14 грудня 1918 року відрікся від влади і таємно покинув Україну, виїхавши до Берліна. Жив у Німеччині як приватна особа за адресою Берлін-Ванзее, Альзенштрассе, 17. Німецька влада призначила йому пенсію в 10 тис. марок на рік і в 1926 - 1927 роках виділила 45 тис. марок на покриття його боргів.
Під час Другої світової війни послідовно відмовлявся від пропозицій співпраці, що надходили від нацистів. Був смертельно контужений в результаті бомбардування англо-американською авіацією станції Платлінг поблизу Регенсбурга і помер через кілька днів у госпіталі Меттенського монастиря. Похований в Оберстдорфі.
